В якому місці я гарна? Кажуть, що невдоволення свою зовнішніс | Iryna Klekit

В якому місці я гарна?
Кажуть, що невдоволення свою зовнішністю у жінок стало настільки поширеним, що вже перейшло до норми. Так ми в університеті і вчили: «нормативне невдоволення зовнішністю».
Ага, дивино, нє? Виходить, що якщо ти собі подобаєшся, то вже якась ненормальна, не така як всі.

Ось це невдоволення найчастіше зустрічається у жінок. Чоловікам якось простіше – тіло функціонує – вже молодець.

І що цікаво, оцінюємо власну зовнішність ми по запчастинам. Ну наприклад: «Фі, який у мене животик, а ноги – нічо так.»

От я в юності парилась, що у мене банькаті очі та малі груди.

І ось ця запчастинність сприйняття тіла є цікавою і дещо тривожною для мене.

Коли 15 років тому коханець сказав, що моя в.ульва гарна, то я розреготалась. Ну не могло мені прийти до голови, що це місце хтось буде якось оцінювати у критеріях «гарно/негарно». І що, тепер лабіопластика (корекція статевих губ) стала мега популярною. Ну, тобто, все ж добрались із лінійками і скалами «краси» до найніжнішого місця. У мене це викликає глибокий сум.

А 20 років тому, один хлопчина довго-довго дивився мені в очі, а тоді сказав: «в житті не бачив такого несиметричного обличчя». На щастя, я тоді не знала, що це теж певний критерій «негарності» і не пішла у страждання, а знову посміялась.

А нещодавно манікюрниця зробила комплімент моїм кутикулам. Чуєте? Тоненькій шкірці біля нігтів. І замість потішитись, я напружилась. Знову, якесь місце на тілі хтось оцінює.

Цікаво, чи колись це зміниться, і ми не будемо розбирати свої тіла по частинкам, а любити його цілісно? Але наразі, є як є. І добре воно чи погано - хто зна


#любов_до_тіла
#думки_та_розмови