Кожний обрив стосунків – це смерть. І не так важливо хто кого | Iryna Klekit

Кожний обрив стосунків – це смерть. І не так важливо хто кого кинув, болітиме в будь-якому випадку.
Коли я вперше це почула від терапевта, то мене добряче зачепило. Не думала, що все так серйозно. Хоч бери і взагалі не влазь у всю цю авантюру – любов.

Але про смерть – це правда. Так як раніше більше не буде. Життя де було ось це «ми» - закінчилось. І з цим треба якось далі жити. З горем втрати.

А болить, що капець. Доводиться кидати в бій цілу жменю методів, щоб побороти біль. Можна знецінити минуле: «Який такий Вася? Та я взагалі не любила його, то так, баловство було». Можна сублімувати - залізти в роботу, спорт чи творчість з головою. Хоч якась з того користь. Можна заглушити біль алкоголем. Можна закидати яйцями його вікна… Та багато що можна, хоч не завжди треба.

От я пішла у знецінення: «Не дуже то воно мені і важливе було», а ще – з головою залізла у науку і.. Тіндер. Засексовувала біль. Ненайкращий метод, чесно кажучи.

Проживання горя має кілька етапів. Вони гарно прописані у сотнях статей. Але для себе я взяла усвідомлення, що на весь цей складний процес потрібні час і турбота про себе.

Це так ніби всередині утворилась така велика всеприймаюча особа. Вона мені каже: «Плач, злись, роби дурниці. Ти не мусиш бути логічною і правильною. Все пройде. Все переболить. Все буде добре.»

Я спитала у вас, що ви робите із речами колишнього. В коментах було видно, хто як справляється із біллю: «Спалити всі його речі. Просто все викинути. Подарунки віднеси в ломбард, потім на ці гроші купити собі тур на море.». І це круто, так можна гнівом випалити, зменшити біль.

Але одна читачка написала: «Пакую в коробочку спогадів ) Пишу дату та фразу: «Не відкривати три роки». Потім вже можна милуватись сентиментальними дрібницями»

І в цьому так багато мудрості. Бо колись біль мине, і залишаться теплі спогади.

#думки_та_розмови #стосунки #павло_початок_та_кінець