«Сама винувата» Ну як так? Чому, коли люди чують інформацію пр | Iryna Klekit

«Сама винувата»
Ну як так? Чому, коли люди чують інформацію про насилля, гвалт, то обов‘язково появляться коменти типу: «не так вдяглась, не там ходила, не так кричала, вона сама хотіла...». Завжди будуть такі фразочки.
Мені від цього дах зривало. Бо ніби ж то гомо-сапіенс, як мінімум школу закінчили, читати-писати люди вміють, базові правила добро/зло вивчили. А такий нонсенс говорять. І що цікаво, набір аргументів для обвинувачення жерви досить стандартний. Різні люди, а тупі коменти як під копірку.

Так от. Покопалась я тут в літературі і потроху мені ці механізми, які відбуваються у головах, промалювались.

1. Світ мусить бути справедливим. Інакше, мені піпець як страшно жити.
Наприклад, був експеримент: 2 хлопаків робили одинакову роботу, але винагороду отримували на основі везіння. Підкидували звичайну монетку. Той, кому випадав орел – отримував винагороду. За цим всім спостерігали глядачі і по завершенню експерименту мали дати оцінку якості роботи хлопців. І… більшість оцінили роботу «невезучого» працівника як слабшу, а його лінюхом.

Бо людині необхідно повірити в те, що раз комусь не пощастило, ну то він на це заслужив.
«А я не такий, зі мною поганих речей не станеться, бо я молодчинка».

Наступний механізм:
2. «Такі хороші особи, як я, не ображають невинних, а значить, ти заслуговуєш на те, що я тобі роблю.»
В одному експерименті учасникам давали інструкцію: «ти маєш сказати опоненту такі і такі погані слова», а в другому взагалі змушували бити струмом невинних людей. Після причинення іншій людині болю фізичного, чи емоційного учасники експерименту починали оцінювати своїх жертв як менш привабливими, дурнішими, гіршими людьми, нудними, тупими.

А тепер, тадам, найцікавіше - найбільш сильно це відбувалося у людей з високою самооцінкою.
“Чим більше я вважаю себе хорошою людиною, тим більше мені необхідно переконати себе, що я тебе заслужено ображаю, бо ти поганий. Інакше моя самооцінка розсиплеться на шматки. Я втрачу себе. А це по відчуттям близьке до смерті особистості”.

3. Ну і експеримент, що підсумував два попередні і додав «Я так і знав!»
Написали дві ідентичні розповіді про знайомство, що перейшло в побачення. Відрізнялась тільки остання фраза в історії: «Я раптом усвідомила, що він мене зґвалтував», або «Я раптом усвідомила, що він запросив мене додому».
Отже, 2 ідентичні тексти і одна змінена фраза на кінці.
Ті учасники експерименту, що прочитали історію із «ґвалтуванням», сказали, що у всій історії знайшлось кілька сигналів, котрі 100% показували дівчині, що буде ґвалт.

Учасники, що прочитали історію із нейтральним закінченням, сказали, що це прекрасна історія кохання. У описаної пари світле майбутнє, шлюб та любов до гроба.

Тай таке. Виходить, багатьом людям неможливо прийняти факт, що світ – це хаос та несправедливість. І нестерпно довідатись, що ми в принципі не такі вже і хороші особи.
Тож психіка починає викручуватись, як та риба на сковорідці, щоб мозок не закипав.


#думки_та_розмови