Герої без зброї
Ткаченко Микола Петрович, водій автомобільного відділення автотранспортної групи ЧТС Головного управління ДСНС у Київській області. Він батько. В бою з окупантами загинули обидва його сини. Вони поклали своє життя заради життя всіх нас.
До війни щасливий батько трьох дітей, дідусь. Він не знав, на скільки тяжкі випробування підготувала для нього доля. Не міг уявити, що на 69-му році життя, на 3-му році війни він буде розповідати, як ворожі сили забрали життя двох його дітей – Миколи і Григорія. Адже і сам Микола Петрович «пройшов» через ліквідацію Аварії на ЧАЕС. Брав участь в евакуації місцевого населення Прип’яті, поховавши багатьох своїх товаришів.
24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення росії, його сини одразу пішли добровольцями до тероборони. Після деокупації Київщини, продовжили боротьбу з ворогом, пройшли навчання і їх направили воювати на схід країни. Під час виконання бойових завдань, обидва герої здобули вічне життя і світлу пам’ять. Вони віддали найдорожче, що в них було. Їх тіла і досі не знайшли.
Микола Петрович каже: «я б і сам пішов на фронт та вже не беруть…це був їх вибір, і я його поважаю. Я прийняв це крізь біль і сльози. Нескінченно пишаюсь своїми соколами. Цю втрату неможливо описати словами. Її можна лише відчути батьківським серцем».
Дружини Миколи Петровича не стало в 2011 році. Тепер у нього залишилась тільки донька і онуки. Це його мотивація і натхнення. Продовження їх роду.
Все чого хоче зранене серце цього чоловіка - щоб нарешті закінчилась війна нашою перемогою і діти зростали у мирі.
Український народ продемонстрував світові приклади мужності, стійкості та єдності перед жорстоким ворогом. І родина Ткаченків зробила свій безцінний вклад в цю нерівну боротьбу. Низький уклін захисникам Батьківщини – Миколі та Григорію. Щирі співчуття батьку, найближчим рідним та знайомим.
Дякуємо
@marshalvdv
