Ой, розкажу смішне. Вже другий день ахуєваю. Колись, триста р | Ці блядські історії

Ой, розкажу смішне. Вже другий день ахуєваю.

Колись, триста років тому познайомилась я з вчителем гри на гітарі. Біс його зна, де це було. Можливо, навіть на badoo. Так от, щось там ми переписувалися, спершу жваво, потім якось все менше. З часом спілкування зійшло на пси, а я — не та людина, яка буде оживляти здохлого коня.

І от перша година ночі, я виспалась, перша ніч після операції, ваша авторка трохи ожила — і яяяякккк давай читати всі інтернети і лайкати всі коментарі з побажаннями!

Аж тут приходить повідомлення в телеграм: «Привіт!» Дивлюся, а то отой гітарист. Ну, думаю, розважуся.

Пишу: «Привіт».

А він: «Як справи? Давно не чулися».

Ну так, давно, більше року тому, я вже й забула про твоє існування, масік.

«Та от, в лікарні, вирізали жовчний, зустрічаюся з хлопцем».

«О, вітаю! А хлопець тебе підтримує?»

«Звичайно. Зараз оце на сусідньому ліжку спить».

«То тримайся за нього з усіх сил!»

Я охриніла чуток.

«Слухай, я сама розберусь, що мені робити».

Ну і забанила його к хуям. Боженьку, ну коли такі совєтнікі повиздихають, а?

#нахєр_с_пляжа_без_панамки