Штош. Я збиралася сьогодні помовчати з того приводу, бо якби | Ці блядські історії

Штош.

Я збиралася сьогодні помовчати з того приводу, бо якби не на часі: війна, русня лізе, путін не здох, тут сирени, на міста падають бомби.

Але коли я зустріла десь приблизно в двадцяте фразу про «давайте привітаємо з восьмим березням тих мужиків, які втекли від війни і подаруєм їм тюльпани», то я чуток загорілася.

Навіть не хочу починати про те, що це взагалі за день такий — восьме березня і що саме він означає. І що це, блять, не про тюльпани та красу — знов! — а про день боротьби за права жінок.

І зараз неймовірна кількість жінок робить дохуя: починаючи від вивезення дітей/тварин/батьків з-під обстрілів до волонтерства в тилу. І я тут лише згадаю — так, між іншим — що на 4 грудня 2021 року за даними Кадрового центру Збройних Сил України, наразі загальна кількість жінок-військовослужбовців у ЗСУ становить 32 569 осіб. Від початку війни статус учасниці бойових дій наданий понад 16,7 тисячі жінкам-військовослужбовцям. Від 2014 року 302 жінки-воїна відзначені державними нагородами, понад 4,5 тисячі нагороджено відомчими та іншими відзнаками.

Думаю, сьогодні ця цифра в рази більша. Я просто гуглила не дуже глибоко.
І ще я думаю, що вона би була ще більша, якби жінкам не треба було продиратися через палки в колесах, скляні стелі та липкі підлоги до мрії служити у війську, по дорозі відбиваючись від суспільної думки та «дорогої родини» заодно.

Вони всі — на передовій та в тилу — не допомагають чоловікам, а роблять свій кавалок дуже важливої роботи.

Це по-перше.

А по-друге, наявність члена між ногами ще не означає, що кожен власник того самого члена може тримати зброю і хуярити з неї ворога.

Я не буду зачіпати мотиви, чому деякі чоловіки встигли виїхали. Це не моя моральна проблема. Та ще я знаю, що дохріна чоловіків повернулися, щоб воювати за свою землю. Жінки, до речі, теж.

І я хочу сказати: що це знову таке? Що це за чергова другорядність жінок? Що це за порівняння: утік — значить, як баба якась.

Бути жінкою — це робити дохуя: на фронті, в тилу, за кордоном, в сім’ї, під обстрілами, в айті-військах. Всюди.

Бути жінкою — не соромно, а от бути мудаком — так.

#жіноче_питання
#війна