Словами через рот

2022-07-07 10:34:30 На острові Зміїний встановили державний прапор, повідомив речник Одеської ОВА Сергій Братчук.

На прапорі також написали послання для російських військових, в якому нагадали, що острів Зміїний — це Україна. Також свій підпис на ньому залишив голова Одеської ОВА Максим Марченко.

Фото: Сергій Братчук, Арут Папоян Відкрити / Коментувати

2022-07-02 20:01:03 Окупанти вихваляються рідним, як добивають поранених українців

На нашій землі вони втілюють свої хворі фантазії, а війну в Україні називають «вечериночкой».

Це одне із найжорсткіших перехоплень, які публікувала СБУ.

«Ну это, я такой думаю, бл*ть - попробовать горло перерезать? Х*як, короче… Просто перерезал ему горло. Ну когда я еще человеку горло перережу?..» - розказує дружині рашист, який перебуває на півдні України.

Та дивується кровожерливим фантазіям чоловіка, але зрештою починає сміятися.

Він же просить жінку нікому про це не розповідати. Але тепер його секрети знатиме весь світ. Сам рашист та його звірства задокументовані у відповідних кримінальних провадженнях.

І ці факти - яскраве свідчення того, які нелюди нам протистоять. Ми змусимо відповідати кожного з них за вчинені звірства! Відкрити / Коментувати

2022-07-02 20:01:03 сука я наче читаю якийсь сценарій фільму про серійного вбивцю в Арканзасі. а це просто російський солдат із путінізмом / рускім міром головного мозку. ненавиджу абсолютно всіх русаків і все російське Відкрити / Коментувати

2022-07-01 13:52:46 В історії росії є всім відомий епізод коли вони домахались до Японії, але отримали по горіхам й програли "маленьку переможну війну".

Мало хто знає, але в традиційній японській культурі тих часів було абсолютно прийнятно для жінок ходити з оголеними грудьми. Я не кажу, що саме це стало вагомою причиною успіху японської армії, проте всіляка допомога фронту потрібна. Наші паночки он започаткували #теронліфанс, чим збирають донати на військо.

Ось фото 1890 року, на ньому усміхнена сільська дівчина тягне на собі пакети дерев'яного вугілля.

А зникло це явище після окупації Японії американцями. Ті надто витріщались на оголені груди красунь. Але у японському кінематографі 60-х ще зображалось гологруде життя селянок, наприклад у фільмі Годзила. Правда лише жінок старшого віку.
Так би мовити, традиціоналісток. Відкрити / Коментувати

2022-06-28 01:30:39 про позу

якогось сонячного дня в лютому я вже була на межі прокидання - цей стан, коли починаєш чути, що любімка готує сніданок, але ще додивляєшся маленький сон. і, здається, в мене був вихідний або я просто поклала хуй на ранкові таски.

але я лежала, мені було тепло й затишно, і в якийсь момент я крізь сон перевернулася з боку в свою улюблену позу - на живіт і одна нога зігнута, і я відчула такий комфорт, просто так солодко стало й зручно, наче я до того просто шукала якусь ідеальну позу для сну, і от нарешті, вперше за все життя, в неї лягла. ситуація "золотий перетин", але для поз сну.

і я тоді заснула ще на пів годинки. коли прокинулася, то скоріше за все, в мене були якісь таски по роботі, або просто завдання на день. але мені було так добре, мабуть, я тоді була щаслива, і мій день обіцяв бути гарним або принаймні радісним. і ми були щасливі з хлопцем, а моя собачка лежала під боком і, можливо, дригала ніжкою вві сні.

минуло вже місяців п'ять, а я іноді згадую ті пару секунд - коли я крутнулася на ліжку й лягла в суперзручну позу для сну, відчула тепло кімнати на дупі й знову провалилася в сон. можливо, я тоді така була радісна, бо скоро мала прийти весна (але досі не прийшла).

в мене таке враження, що то був найкращий момент 2022 року, такий тихий і мирний, без ракет, без сварок і тяжкості на душі, без граничної тривоги щодня. без необхідності ставити застосунок про повітряні тривоги для міста, в якому живе мама - щоб будучи за кордоном, знати, коли починати її питати, чи вона в ванній / укритті / де вона взагалі.

у мене мало є таких моментів у житті - в які я через так багато часу вертаюся й хочу їх повторити. та й ностальгію я не люблю, бо коли багато згадую такі моменти, то мені стає дуже гірко. і якось ніколи нема особливо часу й нагоди ностальгувати - життя зарашнє несеться й все стає ще цікавіше, ніколи перевести подих між днями, яке там ще й процесити події з минулих життів.

а від щемкості тих минулих моментів мені стане ще гірше, майже нестерпно. куди діватися? Відкрити / Коментувати

2022-06-24 15:30:47 про плюси поліаморії

мені подобається, що поліаморія нівелює момент, коли ти маєш пережити розставання, але будучи в нових стосунках, не можеш про це говорити, бо це типу означає, шо ти ще маєш емоції до "попередньої" людини. як у фільмах про велике токсичне моногамне кохання: коли людина потрапляє в нові стосунки, не переживши старі, і іноді так трагічно-трагічно дивиться на свого нового партнера/-ку й зітхає, не маючи можливості сказати, що її накрило ностальгією, бо це означає одне - вона ще кохає минулу людину і опціонально не любить наявну.

(я впевнена, що таке буває, що ми юзаємо людей як тимчасовий прихисток, щоб зализать свої рани, бо нашу душу камнями закидали, але
1) краще так не робити або казати людині чесно, що ви зацікавлені тільки в тимчасовому,
2) я кажу про ситуацію, коли ви точно знаєте шо вам нова людина подобається суб'єктивно. а не з відчаю ліпитеся до когось, щоб відчути, що в вас ще є якісь почуття вопше)

почуття до минулих дорогих людей завжди є, може бути не кохання, але з новими стосунками почуття до колишніх не випаровуються магічно. мені здається, зріло - це розуміти, шо в людини можуть бути отхода від старих стосунків і що ваша нова любов це не запатчить. бо це неможливо - це може бути паралельна динаміка, і це не нівелює почуття до людини зараз.

а в поліаморії ви ще й можете це екологічно обговорювать - це такий кайф, коли тобі не треба виправдовуватися, чому тебе розпідарасило від співчуття до іншої людини, від того, що все тепер між вами по-іншому, від того, шо ти не змогла зробити все добре. і тебе чують, а не ображаються або влаштовують скандал на тему "якщо ти ТАК СТРАЖДАЄШ за тою людиною, от і піздуй до неї". взагалі тепер дуже проклятим видається сварити людину за страждання)))

в моногамії є певне неписане правило, що говорити про колишніх - означає, що ти там уже надумав/ла їбатися з ними, мразь? це типу як порушення ваших спільних почуттів, забруднення ваших стосунків (?). в поліаморії ти можеш чесно сказать, шо тобі сумно через любов/співчуття/біль щодо іншої людини.

ще й ця хрінь шо в різних стосунках різна динаміка. і от уявіть, шо у вас іспит, місячні й понос - і вам треба все це витримать. і так само буває, що в кількох стосунках паралельна динаміка. так, це виснажливо, моногамія в цьому плані *простіша* (це формулювання підлягає оскарженню), але є люди типу мене, яким не підходить простіше, бо в нас мозок по-іншому налаштований.

паралельна динаміка буває позитивна, коли все помірно хорошо в усіх стосунках.

а буває, що в одних зароджується щось нове-кльове, а в інших ви скочуєтеся в розрив. а в третіх ви тепер за тищу км. і все це через йобану русню.

ненавиджу русню, до речі. Відкрити / Коментувати

2022-06-20 13:28:05 Рада підтримала ратифікацію Стамбульської конвенції.

Цей документ встановлює кримінальну відповідальність за насильство проти жінок, не лише сексуальне й фізичне — ще психологічне, економічне, примусовий шлюб, примусовий аборт або стерилізацію. Більше про те, як Конвенція захищає права жінок читайте у нашому матеріалі Відкрити / Коментувати

2022-06-19 14:09:04 https://twitter.com/BohdanaNeborak/status/1538422063433715715?t=jhRUgoBxY-Yt25IAhaA43Q&s=19 Відкрити / Коментувати

2022-06-18 17:07:44 мене в війну кожного разу веселить, коли зачіпаються права жінок, фемінізм, дитячі права й ЛГБТ-повістка й хтось починає вити — НЕ НА ЧАСІ.

ну блін, громадо — жінок наших ґвалтують чоловіки росії. попри те, що Україна — набагато прогресивніша за росію в гендерній повістці й правах людей, жінки й діти в Україні найбільше страждають від домашнього насилля в мирний час, в локдаун це погіршилося. а тут ще йобана війна й русня — всі тупо на межі.

усе зараз на часі й сам факт наявності воєн підтверджує, що ми живемо в чоловічому світі — наших діток ґвалтують, нашим жінках завдають таких фізичних і моральних травм, що вони більше не хочуть не те що народжувати, а й жити взагалі (вболіваю за кожнісіньку жінку, дитину незалежно від статі й бажаю їй видужання в міру можливості від цієї мерзоти).

життя й безпека завжди на часі. Відкрити / Коментувати

2022-06-18 16:50:45 ждем! Відкрити / Коментувати