2021-01-23 12:55:26
Так ото мене цей карантин розморив і розлінив, що я навіть з дому виходити не дуже й маю натхнення. Обкладусь кексами з одного боку, мандаринами з іншого і залипаю якусь "вбивцю часу" чергову на нетфлікс. Навіть в хорнет майже не заходжу, бо ото, як уявлю: спочатку бісящий діалог в стилі "параметри/шо іщєшь/шо любішь в сєсксє", тоді ще половина добра відсіюється одразу, як пропонуєш ЗАРАЗ приїхати, а не дай боже хтось таки погодиться, то потім прийде і ти ото думаєш, його зразу трахнути чи чаю хоча б запропонувати і тоді трахнути. А коли трахнеш, то хочеш полежати спокійно і, щоб тебе ніхто не чіпав, а він вже ж шмаття збирає і одягається, а тобі треба хоча б встати і двері закрити. А ти не пам'ятаєш ні його імені і не знаєш, що сказати, щоб розмову підтримати і ви мовчки чекаєте, поки росте напруга. І хтось щось скаже в стилі "ой, яка погода хороша", щоб хоч якось її зняти і обмінялись кількома фразами про погоду і бісящі моменти в ній. І оце все, коли в голові промайне, то питання їсти ще один кексик чи може комусь написати відпадає саме собою. Можна навіть, ще два кексика і трохи халви.
275 viewsedited 09:55