2021-03-20 11:01:29
«ДО НАС ПРИЇХАВ РЕВІЗОР». Частина перша.
«Знаєш, завжди хотів взяти кілька уроків української мови. Думаю, ти хороша вчителька. Привіт».
Хм. А це цікавий початок. Дивлюсь, високий, широкоплечий і - о боги! - з сивиною. Бляха, це просто мій фетиш.
«Привіт! Я хороша вчителька, але строга. Тільки ти якось далеко від мене».
«Та то у мене трохи турне. Але скоро повернусь. Просто робота з відрядженнями. Я ревізор».
Ого, а такого в мене ще не було.
«А коли ти повертаєшся, кажеш? Я би зустрілася».
«Буду в суботу дуже рано. Може, повечеряємо?»
«Ой, ні. Маю дещо доробити. Боюсь не встигну. Але ми можемо поснідати в суботу. Я якраз закінчу тренуватись і буде навіть майже ланч. Ти як?»
«Не впевнений. Я ж буду з дороги».
«Значить, іншим разом».
Пройшло, може, хвилин 20.
«Слухай, а пропозиція поснідати ще в силі? Дуже хочу зустрітись».
«Так, в силі. Сподіваюся ти не маєш нічого проти мокрих спітнілих жінок в спортивній формі, бо після тренування я буду саме така».
«О, мені підходить. До зустрічі!»
* * *
Моя субота - практично незмінна. Я прокидаюся, одягаюсь, за мною за їздить подруга, потім вбивче тренування і спільний сніданок з дівчатами. Це традиція і я її не порушую.
«Ти прокинувся? Доброго ранку!»
«Ну як тобі сказати: плюс-мінус. Трохи відмокну у ванній і буду живим. Так на котру зустрінемось?»
«Давай на 12. Якраз і я не бігтиму, і ти спокійно зберешся. Тільки ж пам’ятаєш, так? Я буду на спортивному, хлопче і, можливо, трохи мокра. If you know what I mean”.
“Ти думаєш мене налякати? Не боюсь мокрих жінок».
«Тоді до зустрічі! Буду на місці через годину».
Піднімаюся сходами, розвертаюся і бачу його: чорне пальто, джинси, високий і так, сивина на місці. Блін, це такий секс.
«Привіт! Люблю чоловіків в пальтах. А я, як бачиш, так, як і обіцяла».
«Чудово виглядаєш. Йдемо?»
Який же він високий. Мені доводиться закидати голову, щоб дивитися на його обличчя. Дуже приємний голос, мені подобається. Та і в принципі, подобається все.
«А пішли в грузинський ресторан. Він недалеко і мені завжди нам смачно».
«Пішли. Я люблю м’ясо, особливо після тренування чудово заходить».
Вибираємо столик біля вікна, він сідає навпроти. Ох, як же мені подобаються чоловік в сорочках: чомусь одразу хочеться почати її розщіпати.
«Будеш вино? Розумію, трохи рано...»
«Ну не знаю. Мені видається, в самий раз. Я зараз прийду, нікуди не тікай».
Насправді я зустрілася з Ревізором в такому вигляді не промто так. Мені було цікаво, як він сприйме мене без марафету, просто звичайну мене. Але! Змінний одяг у мене був з собою в сумці, звичайно:) І з жінки в тайсах і худі я перетворилася на ту, яка явно йшла на побачення. Мій улюблений комбінезон з вирізом, який показує і підкреслює все, що треба, трохи косметики, навіть укладка - чомусь після тренування моє волосся виглядає так, ніби я з салону.
Він був здивований і зачарований - саме такого ефекту я хотіла.
«Ох! Просто нема слів».
«Не говори, давай піднімемо бокали за зустріч. І, може, ти таки пересядеш до мене на диван?»
Здається, це була моя стратегічна помилка. У нього такий спокусливий парфум, що насправді мені хотілося лише одного: щоб він мене поцілував.
Здається, я недостатньо чітко показую, що хочу. Ну штош. Треба використовувати і свій рот за призначенням.
«Знаєш, я дуже хочу знати, як ти цілуєшся».
«Ось так».
Бляха, у мене мокрі труси. Як так може бути. Він просто сів поруч, а я вже уявляю, як ми займаємося сексом. І цілується він просто бомбово. Бляха-бляха-бляха.
«Знаєш, я не хочу зараз їхати додому. Давай підемо в кіно».
І ми пішли. Останній ряд, темно. Все якось дуже спонтанно. Його рука в мене на попі, на стегнах. Гладить мене через тонку тканину. Якби ж я памятала фільм, ага.
Ну а свою долоню я поклала на штани. Ох, який твердий у нього член. Дуже хотілося торкатися його не через джинси. Дуже. І здається, сусідки зліва добре бачили, де моя рука і що я нею робила. Але мені було плювати.
#ревізор
3.4K viewsedited 08:01