про ефективність 'як у тебе вистачає часу на більше ніж одног | Словами через рот

про ефективність

"як у тебе вистачає часу на більше ніж одного партнера?" - питали мене в мирний час

"як у тебе вистачає часу на ще одного партнера?" - питають мене в воєнний час.

я бля не знаю))) раптово незаплановано й випадково в мене під час війни з'явилися кльові стосунки з кльовим чоловіком (по хронології це треті), який за великим рахунком став промінчиком світла в цій всій їбучій війні. і випадково сталося, що ми з самого початку наступу зустрілися в Львові й закружився цей роман.

моя любов-жінкиня поїхала за кордон і ми бачимося тільки онлайн. мій хлопець лишився в Одесі, бо не хотів тікати. я в перші дні війни не могла відлипнути від новин і постійно повторювала "пиздець пиздець пиздець", тому поїхала західніше, щоб перечекати війну. їхала десь на тиждень - не взяла навіть зарядку для сатисфаєра.

я думала, що вийде працювати й відволікатися, але ця ачівка відкрилася мені тільки через місяць війни - коли, як би це сумно не звучало, я звикла до цього жаху. от тоді я як закопалася в свій улюблений копінг-механізм - трудоголізм, уф! а пару перших тижнів я просто охуївала й іноді відігрівалася об нового хлопця. і я не знаю, звідки на це час.

чисто логістично: мої роботи в медіа позахлопувалися, сил на переклад в мене не було, постійно хотілося плакати й прокинутися в 2007, а Ющенко президент і долар по 8... тому хотілося простих людських речей - похуєсосити з кимось путіна й росію, обійматися, бездумно скролити меми.

і зараз я бачу, як уся структура моїх стосунків міняється - багато в чому через війну, багато в чому через логістику життя - вимушені переїзди, дистанційну любов. невизначеність перетворилася в постійність.

не ясно нічого, крім того, що коли бачиш у сповіщеннях "повітряна тривога", треба бігти за 2 стіни / в укриття / в підвал / в ванну.