як з гуски вода в мене іноді таке враження, що про поліаморів | Словами через рот
як з гуски вода
в мене іноді таке враження, що про поліаморів думають, що вони непробивні. тобто якщо ми можемо одночасно бути в романтично-сексуальних стосунках із більше ніж одною людиною, то ми такі а ля імпортозаміщувачі на максималках.
що якщо в нас десь наламалося побачення, то ми пошуршали й швидко зайняли собі вакансію іншою людиною.
що поліаморія, наче велика корпорація, яка наймає на роботу людей, не враховуючи нічого, крім конкретних якостей. стресостійкість, досвід роботи пів року, невисокі вимоги по зп? ви нам підходите! чоловік із членом, не відбитий сексист, маєш вільний вечір? жінка з вагіною, знаєш хто такий Клімт, і любиш сидр? мені підходить! отак, мені іноді здається, люди поза поліаморією сприймають поліаморів.
так от, революційне: ЦЕ НЕ ТАК.
якщо це не травматична, так би мовити, полігамія, коли ти затрахуєш своє розбите серце кількома людьми, а усвідомлений вибір, у якому ти без зайвої екзальтації розумієш, що одна людина тобі ніколи не дасть усього, що це в принципі неможливо, що є ймовірність, що все буде добре в більшості, але не дуже в якійсь частині, що твій пазл стосунків буде не з класичних двох пазлинок, а з двох+.
якщо ти свідомо відмовляєшся від фраз "він/вона - моє все" - тому що розумієш, що ніхто тобі не все, й приймаєш це попри те, що тобі звідусіль уся культура кричить, що якщо ти не відчуваєш, що маєш у стосунках все, то це не любов...
то тобі БУДЕ боляче, якщо хтось із твоїх кількох стосунків просто піде. або кине тебе, думаючи, що ти не забаришся заткнути цю діру кимось іншим. ти ж поліаморка, пфф.
якщо це усвідомлена поліаморія, коли розумієш, навіщо тобі ці 1+ стосунків, які ти поназаводила, то від такого ставлення боляче. так, можна мати в одних стосунках ідилію, а в інших - тайфун. і можна перейматися за одні стосунки, поки в інших насолоджуєшся часом удвох (на певному рівні усвідомленості конфлікт у одних стосунках не стає чорною хмарою весь час, ти це контейнуєш і структуруєш, куди який ресурс іде. так само в одних стосунках лібідо може стухнути через стосункові обставини, а в інших - з тим самим лібідо все буде ок. і таке буває).
і що коли тебе кидають у одних стосунках, то ти будеш страждати й відчуєш біль і зраду, а не потреш підступно лапками, як муха на вікні, й не кинешся в інші стосунки з усіма гештальтами зі стосунків, які завершилися, з намаганням все це долікувать.
на жаль, за 70+ днів війни я відчула, що попри розмови роками в мирний час й роботу над стосунками (прости господи), мене так і сприймають - як спеціалістку з імпортозаміщення.
дорога людина запхала мене подалі з моїми поліаморними загонами й полігамною психологією, і якийсь час я не мала сил цьому пручатися, вибивати своє місце в стосунках і доводити, що я варта уваги.
і знаєте, що я сталося потім? все стало зрозуміло. я зрозуміла, що той, хто в найжахливіший період життя кидає тебе зі своїми думками наодинці, просто має піти.
що можна не викручуватися в сотні перифразів того, що ти любиш людину попри те, що є інші. що ти/я не повинна підганяти свої емоції під чужі статеві травми, й не хочу приховувати, що в мене дах рве від нового хлопця й що він єдине сонечко серед всього чужого, непотрібного й непідходящого мені зараз (міста, близькості сім'ї, часових обмежень).
в мені надломився - мабуть, без можливості ремонту - місток під назвою "бажання шукати діалог з людиною з іншої планети попри кохання й купу вйобаних у стосунки зусиль".
любові недостатньо.
іноді для продовження стосунків треба просто бути гарним другом. може, це і є справжнє кохання - коли ти продовжуєш любити незалежно від вигоди, яку отримуєш: час разом, секс, патчинг своїх дитячих травм.
