про плюси поліаморії мені подобається, що поліаморія нівелює | Словами через рот
про плюси поліаморії
мені подобається, що поліаморія нівелює момент, коли ти маєш пережити розставання, але будучи в нових стосунках, не можеш про це говорити, бо це типу означає, шо ти ще маєш емоції до "попередньої" людини. як у фільмах про велике токсичне моногамне кохання: коли людина потрапляє в нові стосунки, не переживши старі, і іноді так трагічно-трагічно дивиться на свого нового партнера/-ку й зітхає, не маючи можливості сказати, що її накрило ностальгією, бо це означає одне - вона ще кохає минулу людину і опціонально не любить наявну.
(я впевнена, що таке буває, що ми юзаємо людей як тимчасовий прихисток, щоб зализать свої рани, бо нашу душу камнями закидали, але
1) краще так не робити або казати людині чесно, що ви зацікавлені тільки в тимчасовому,
2) я кажу про ситуацію, коли ви точно знаєте шо вам нова людина подобається суб'єктивно. а не з відчаю ліпитеся до когось, щоб відчути, що в вас ще є якісь почуття вопше)
почуття до минулих дорогих людей завжди є, може бути не кохання, але з новими стосунками почуття до колишніх не випаровуються магічно. мені здається, зріло - це розуміти, шо в людини можуть бути отхода від старих стосунків і що ваша нова любов це не запатчить. бо це неможливо - це може бути паралельна динаміка, і це не нівелює почуття до людини зараз.
а в поліаморії ви ще й можете це екологічно обговорювать - це такий кайф, коли тобі не треба виправдовуватися, чому тебе розпідарасило від співчуття до іншої людини, від того, що все тепер між вами по-іншому, від того, шо ти не змогла зробити все добре. і тебе чують, а не ображаються або влаштовують скандал на тему "якщо ти ТАК СТРАЖДАЄШ за тою людиною, от і піздуй до неї". взагалі тепер дуже проклятим видається сварити людину за страждання)))
в моногамії є певне неписане правило, що говорити про колишніх - означає, що ти там уже надумав/ла їбатися з ними, мразь? це типу як порушення ваших спільних почуттів, забруднення ваших стосунків (?). в поліаморії ти можеш чесно сказать, шо тобі сумно через любов/співчуття/біль щодо іншої людини.
ще й ця хрінь шо в різних стосунках різна динаміка. і от уявіть, шо у вас іспит, місячні й понос - і вам треба все це витримать. і так само буває, що в кількох стосунках паралельна динаміка. так, це виснажливо, моногамія в цьому плані *простіша* (це формулювання підлягає оскарженню), але є люди типу мене, яким не підходить простіше, бо в нас мозок по-іншому налаштований.
паралельна динаміка буває позитивна, коли все помірно хорошо в усіх стосунках.
а буває, що в одних зароджується щось нове-кльове, а в інших ви скочуєтеся в розрив. а в третіх ви тепер за тищу км. і все це через йобану русню.
ненавиджу русню, до речі.
