я стала людиною, якою хотіла бути от я в років в 20 дивлюся г | Словами через рот

я стала людиною, якою хотіла бути

от я в років в 20 дивлюся голлівудські фільми й серіали й мрію, щоб у мене теж була світла простора квартира й атласний халат домашній, а не заляпана яйцем футболка.

а от я в 30 стою в просторій світлій квартирі з кондиціонером у шовковому халаті ріжу помідор. так, квартира зйомна, але відчувається як дім усі три роки проживання в ній.

от я в 16, 18 дивлюся, як інші дівчата фліртують, сосуться, зустрічаються з хлопчиками без зусиль, і думаю, що мені з моєю несмазливою зовнішністю і заумним наративом ніколи таке не світить.

а от знову я - в 30, видаляю тіндер і баду, бо мені забагато уваги чоловіків, маю кілька коханців, коханок і почуваю, що маю всю-всю любов, яку мені колись недодали, і зараз вона мене дуже гріє.

або от я в 20: не їбу, як заробляти на життя, де брати гроші й як так жити, щоб не в гуртожитку і шоб були нові шмотки, і шоб могти пити й їсти смачно або хоча б регулярно.

а я в 30 - не стала багатійкою, але принаймні розумію, як заробляти, куди я що витрачаю. я абсолютно фінансово неграмотна, але принаймні маю гарний одяг, непогано харчуюся і можу донатити ЗСУ й утримувати собаку.

недавно в Львові бачилися вперше за років 7 з моєю гарною університетською подругою і я кілька разів сказала, що вона змінилася. і врешті вона запереживала:

- невже я так сильно змінилася? я ж та сама Марічка, що й була... ти думаєш, я кардинально змінилася???

я її заспокоїла, сказавши, що її переживательність і статегічне бізнес-мислення нікуди не ділися й не дуже вона змінилася) але я радію, розуміючи, що я ДУЖЕ змінилася. тішить те, що люди, які мене любили, коли я була - як мені здається - недолугою й неотесаною в особистісному плані, лишаються поруч. і тішить шо я бачу, як ми всі ростемо й змінюємося.

може, і кардинально. після 2022 року в Україні все ніколи не буде по-старому. але це добре. правда?