Ох, яка ж я виявилась наївна. Ми ж із Дереком колись жили у пр | Iryna Klekit

Ох, яка ж я виявилась наївна. Ми ж із Дереком колись жили у провінційному містечку, де всі одне-одного знали, де кум-брат-сват-сусід. Всі все знають, всі про все пліткують.

Тож ми зі своєю немоногамністю були мега обережні. Майже ніяких пригод і романів у власному місті. Тихе-чемне сімейне життя. І тільки десь у подорожах шаліли.

І ось недавно я довідалась, що саме у нашому містечку таких немоногамних екперементаторів було багатенько. Люди таємно зустрічались, влаштовували секс-вечірки, перемішувались у різногендерних та кількісних формулах.

І ось все це ми із Дереком банально пропустили. І нашо ото ми такі чемні були? Га?

А ще, кажуть, що кожна людина опосередковано знайома з будь-яким іншим жителем планети через ланцюжок спільних знайомих. У середньому цей ланцюжок складається з шести чоловік. Так і називається – правило шести рукостискань.

Так от, а якщо взяти тепер наше містечко, то виходить, що ті ланцюжки між людьми капець які короткі. І аж ніяк не рукостисканнями, а іншими частинами тіла

#поліаморія
#думки_та_розмови