2022-02-11 21:04:34
якщо любиш - відпусти /на блядки/
"А ви можете більше розповісти про емоційну сторону полігамних взаємин? Чи немає ревнощів щодо партнерів до партнерів, або партнерів до одноразових зустрічей і т.д. Як це взагалі психологічно відбувається?"
#авторка_відповідає
мене спитали те, що ви прочитали вище, і, оскільки це тема доволі трепетна і я сама про неї думаю час від часу, то поділюся досвідом і трошки висновками з того, як я прийшла до переконання
ревність це не про любов.
чи немає ревнощів до партнерів? однозначно є! ревність це дуже глибока соціально-культурна річ, яку підпитує література, кіно під соусом "якщо ти ревнуєш, то тобі це важливо". насправді якщо ти ревнуєш, то в тебе мало довіри в стосунках. або якщо ти ревнуєш, то це про твою невпевненість у собі / травми прив'язаності в цих самих або минулих стосунках. або якщо ти ревнуєш, то для тебе "любити" = "тільки я граюся цією іграшкою". і всі ці речі мають ревність як глазур і вимагають ближчого розглядання. саме тому я думаю, що ревність це не про любов, а про травми.
оскільки я виросла доволі егоцентричною людиною, то в мене ревниві думки виникали й виникають доволі рідко - моя впевненість у собі й тому, що мене не кинуть у дружбі й коханні, рідко приводить до ревнощів. не завжди звісно - я такий самий продукт епохи, як і ми всі, й буде неправдою, якщо я скажу, що не хочу іноді щоб мої люди (лол пишу зразу в множині, поліаморна деформація) "належали" тільки мені. але я сама не хочу "належати" тільки одній людині, тому вимагати цього в інших - це лицемірство+мудоаморія (гамно+хуйня).
мені подобається думати, що я більше комперсивна, ніж ревнива. комперсія - це радість, що ваш/а любімка десь ще має якийсь класний секс і/або романтику. це більше протилежність ревності, позитивне співпереживання за людину в її інших стосунках. коли мені мої хлопець чи дівчина розказують, як і де вони потусили-поїбалися, то я щиро тішуся: за хлопця, бо мені подобається, що ще хтось крім мене получив такого чуттєвого коханця, за дівчину - бо нам обом близький кураж блядства.
далі: оскільки ми з хлопцем 5 років разом, ми виходили з моногамних стосунків у поліаморні й 57 раз пережували цю тему, бо він - людина консервативніша в стосунках, ніж я, у гарному сенсі приземлений і емоційно стабільніший за мене мущина, плюс його дитинство було в деяких моментах не таким позитивним для його самооцінки, як у мене. тому він, як практично кожен міленіал, має перезбирати свої переконання і викорінювати купу токса з голови, яким нам насрали в голову.
коли ми відкрили стосунки, то з цим було важко. ми багато говорили й говорили - про те, як саме я його кохаю, при цьому хочу нових вражень з кимось іншим. чому він відчуває, що я можу піти з кінцями до першого метчу в тіндері? чому йому стає некомфортно від думок про це? чому не маючи прецедентів мені не довіряти (я ніколи не зраджувала), він все одно думає, що я можу його намірено ранити? і на ці питання було важливо відповісти - виявилося, ми обоє ДУЖЕ по-різному їх розуміли.
з дівчиною ж ми зустрілися будучи вже непогано сформованими личинками поліаморок, тому обговорення йдуть на іншому рівні. саме в стосунках з нею я зрозуміла, що мій тривожний дзвоник для ревності в здорових стосунках - це якщо я відчуваю, що є якісь зажимки чи мутки, недоговореності, про які мені не сказали. тоді я піднімаю це питання (ну як піднімаю, таке було раз)).
так вот: ревність у поліаморних стосунках заохочено
обговорюється. немає токсично-моногамської штуки "якщо ти про це говориш (just saying!) ТО ТИ МЕНІ НЕ ДОВІРЯЄШ". якщо ми говоримо про ревність, значить це важлива річ, яка когось із нас турбує - і це мене прямо дуже тішить, бо моногамний підхід до цього наче стимулює те, що ти маєш заткнутися, проігнорувати свої емоції й силувано бути щасливим - бо у вас же ідилія і довіра. через обговорення висновується спільна правда, або компроміс, або очевидні несуміності, які треба прийняти для благополуччя стосунків.
416 viewsedited 18:04
С
Порно в Telegram » 
