2021-12-14 00:07:18
про мізогінію
спочатку ти віриш у суспільне "на 10 девчонок по статистике 9 ребят", а потім хапаєшся за першого попавшогося, щоб не бути одною, і він виявляється придурком
спочатку ти слухаєш розповіді пацана про те, які його бивші шлюхи й як вони в порівняння з тобою не йдуть, а потім робиш щось небогоугодне (йому) і опиняєшся в соплях із розбитим сердечком серед усіх бивших шлюх.
спочатку ти вдаєш спокій, коли рандомний хуй з гори в твоєму домі захищає ґвалтівників і каже "прост не ходи в парку вночі сама, ти ж розумієш", і не виставляєш його нахуй з свого дому, а потім пів року картаєшся, що не відстояла всіх дівчаток і дівчат, жінок, які знаєш, що це пережили, і яким такі тупіци говорили те саме, навіть не підозрюючи, що говорять з тими, хто пережив це (хто ж їм скаже, блаженним, які лісу за деревами не бачать?).
спочатку ти намагаєшся жартом чи своїм шармом впливати на чоловіків і "навертати" їх у не те щоб у фемінізм, а у базову блять гуманність, а потім розумієш, що вони тебе слухають ТІЛЬКИ тому, що ти правильна жінка й правильна феміністка (не радикальна, не бутч, не андрогінна, а жіночна жінка з кучерями, цицьками й в помаді)
одного ранку я прокинулася й зрозуміла, що великий об'єм часу в своєму житті я була патріархальною підстилкою. цього може ніхто й не помічав, але я десь намагалася вислужитися перед чоловіками, десь надто швидко забувала їм хуйню, яку краще не пробачати, десь не посилала їх нахуй, коли це було потрібно і мені, і їм.
роки 2 тому я вирішила перестати вірити в те, що я на повному дзені (це неможливо в країнах типу України в часи глобалізації) й разрешила собі позволять душнити, жалітися на те, що мене дратує, не робити вигляд, що мені щось байдуже, якщо мені це не байдуже. фан фект: ніхт з моїх старих друзів і подруг не перестав мене слухати й не перестав приймати те, яка я стаю. да, я стала більше нити, впрягатися в тупі суперечки в інтернеті, але я й відчуваю себе більше живою - бо я говорю свою незгоду, а біля мене - в основному ті, хто поділяють її.
і от недавно я — зокрема через весь цей рік, що минув /починаємо підбивати підсумки, громадо/ під знаком бісексуальності, дрочки на лесбійське порно й дослідження сексу з жінками, що завжди в моєму житті пов'язується і з переосмисленням життя (подякуємо Генрі Міллеру за це, за філософію сексуалізації всього навколо) — зрозуміла, що скільки б я не старалася бути гарною підстилкою, об мене так чи інакше витиратимуть ноги: якщо не якийсь рандомний хуй з гори, що пишатиметься своїми аргументами за правоту ґвалтівника, так якісь інтернет-персонажі, що думають, що ігнор їхніх реплаїв (бо я ж више етого) - це мій програш, або чуваки, які думають, що фемка що любить секс = шлюха й молодець, що виїбав її.
я більше не хочу толерувати цю всюдисущу мізогінію, не хочу лишатися в приятельських стосунках з кінченими чоловіками і з жінками, що знаючи про систему й жіночу роль у ній, її підтримують або "не звертають уваги" - це дістається репресією власної думки, яка потім виходить зі сльозами в найнеочікуваніший момент.
я зрозуміла, що моє "заискивание" (укр. слово "запобігання" надто нейтральне для моєї думки) перед мужиками дає мені трошки більше, ніж ні хуя. тобто чучуть хуя, а нагору до цього - величезну дулю :) відповідно, я можу поводитися як завгодно без огляду на думку реальних, уявних чоловіків, які показали, що їм похуй+поєбать на мене, бивших і всіх жінок загалом. а з тими, хто за мене, точно розберемся!
178 viewsedited 21:07
С
Порно в Telegram » 
